РЕЛІГІЄЗНАВЧІ НАРИСИ

ЗМІСТ

До читачів

ЯК МОЖЛИВЕ РЕЛІГІЄЗНАВСТВО СЬОГОДНІ?

Обличчя релігієзнавства в сучасному світі.
Круглий стіл «Філософської думки» і «Релігієзнавчих нарисів» (Костянтин Антонов, Євген Арінін, Сергій Головащенко, Віктор Єленський, Світлана Карасьова, Олег Кисельов, Ігор Козловський, Павло Костилєв, Ольга Міхельсон, Роман Сафронов, Михайло Смірнов, Олена Степанова, Іван Стренскі, Олексій Тимощук, Артем Тюрін, Анніка Вітгамар)
Юрій Чорноморець (Київ) Перспективи релігієзнавствау XXI столітті
Володимир Кочергін (Київ) Теологія релігій: питання ідентифікації

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО У СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Анна Марія Басаурі Зюзіна (Київ) Академічне дослідження іудаїзму в незалежній Україні
Ксенія Трофімова (Москва) Соціологія релігії в Сербії: огляд сучасного стану

ПЕРЕКЛАДИ

Воутер Ганеґрааф (Амстердам) Мрії про теологію та реальність християнства

ПРО КНИГИ

Світлана Карасьова (Мінськ) Секуляризація та релігійність у соціології релігії: спроба впорядкувати підходи
Ольга Муха (Київ) Коротка інструкція: як не боятися постмодернізму
Ігор Колесник (Львів) Буддологія в енциклопедичному вимірі

ЖУРНАЛЬНИЙСТЕНД

Ольга Муха (Київ) «Релігієзнавчі нариси»: толерантність через знання

До читачів

Це число — плід творчої співпраці редакцій часопису «Філософська думка» і видання Молодіжної асоціації релігієзнавців «Релігієзнавчі нариси».

Філософський журнал лише тоді відповідає своєму призначенню, коли не обмежується форматом збірки наукових статей, хоч би якою високою була їхня професійна якість. Журнал виправдовує своє існування, коли є ефективним місцем співпраці та комунікації гуманітарної спільноти, міжнародних контактів, міждисциплінарного обміну тощо. Серед цих завдань одне із чільних — налагодження діалогу різних генерацій інтелектуалів, сприяння становленню вітчизняної інтелектуальної традиції. Саме тому ми вирішили надати можливість молодим науковцям у царині релігієзнавства висловитися з проблеми, яка має не лише вузькофахове, а й загальногуманітарне значення: «Як можливе релігієзнавство сьогодні?». Одночасно це число знайомить читачів «Філософської думки» з цікавим новим виданням «Релігієзнавчими нарисами» (докладніше про них ви зможете прочитати в нарисі, вміщеному наприкінці цього числа під рубрикою «Журнальний стенд»).

Проблема методологічного обґрунтування досліджень релігії та релігійних феноменів завжди відрізнялася складністю і неоднозначністю розв’язання. Це зумовлено багатьма чинниками, насамперед непевністю дисциплінарного статусу таких досліджень. Які серед них належать до філософії релігії, які до саморефлексій релігійної свідомості й до теології, які до історії або соціології релігії, а які до власне релігієзнавства? І чим є релігієзнавство — просто узагальненою назвою (nomen) методологічно гетерогенних дослідницьких стратегій та напрямків чи теоретично самообґрунтованою наукою, в межах якої мають посісти своє місце різні тематики дослі джень — від психології та соціології релігій до філософсько-релігійних та богословських студій? У такій постановці питання вочевидь вимальовується відродження старого схоластичного питання про природу універсалій, але вже на ґрунті теоретичного самовизначення релігієзнавства.

Наразі існує ще одна вагома причина порушити питання про релігію в контексті сааме філософського дискурсу. Новий час, доба модерну були започатковані процесом всебічної секуляризації — світогляду, пізнання, моралі, соціальних практик тощо. Але на сьогодні дедалі відчутнішим стає зростання потуги віри, своєрідний релігійний ренесанс. Що спричиняє досить активне та впевнене визначення сучасного світу як постсекулярної доби. Зважаючи на це, звернення сьогодні до феномену релігії означає не лише аналіз однієї зі сфер культури, а й постановку загального питання про дух нашого часу, про природу всебічної кризи, яку нині переживає людство.

Цим зумовлена увага нашого журналу до релігійної тематики, що дістало відображення як у публікаціях «Філософської думки» (зокрема, й у тематичному випуску «Католицька філософія» — ФД, 2012, №4), так і у трьох спецвипусках, спільних із журналом «Sententiae» спецвипусках (І, 2010 «Антична і середньовічна філософія»; II, 2011 «Теологія і філософія релігії»; III, 2012 «Християнська теологія і сучасна філософія»). Сподіваємось, що осмислення цієї проблематики, яка конче потребує зваженого, неупередженого і проникливого аналізу з різних методологічних позицій, буде продовжено також і на сторінках «Філософської думки». І це передбачає, зокрема, критичний погляд на вже опубліковані матеріали, якого ми також очікуємо. Бо є настільки масштабні й багатовимірні питання, що їх обговорення та дослідження поза режимом серйозної теоретичної полеміки означає непоправні втрати для розуміння.

Наступне, четверте число журналу, буде присвячено проблемі політичного судження, постановка якої відправляється від праць відомого французького філософа В. Декомба, але актуальність її для умов нинішнього українського суспільства зайве пояснювати.

Олександр Костюк,
к.філос.н., доцент кафедри історії і політології НУБіП України

Власне цей номер «Філософської думки» має назву «Як можливе релігієзнавство сьогодні?». Однак зважаючи на смислове навантаження сторінок часопису, рука не піднялася написати релігієзнавство замість дослідження релігії. Справа в тому, що толерантність є «тіньовим» методологічним принципом цього номеру. І тепер я вважаю, що і використання «дослідження релігії» може когось недообразити чи недоперехвалити.