РЕЛІГІЄЗНАВЧІ НАРИСИ

Ігор Дмитрук

Шеф-редактор порталу "Філософія і релігієзнавство"

У п’ятому випуску журналу «Релігієзнавчі нариси», гадаю, насамперед потрібно відзначити якість дизайну та паперу. Звісно, це відразу справляє позитивне враження.

Дизайн журналу простий, і в цьому теж своєрідна родзинка. Якість паперу, що залишає приємне враження, ймовірно, вказує на добротне фінансування видання.

Цей випуск журналу присвячений пам’яті Наталії Гаврилової, молодого релігієзнавця, яка чимало зробила для української науки. І могла зробити ще більше, але, на жаль, загинула 21 січня 2013 року в автокастрофі. Пані Наталія залишила по собі значний доробок наукових текстів, які ще потрібно оцінити в межах української релігієзнавчої науки. Про життя і дослідження Наталії Гаврилової можна прочитати в запропонованому випуску журналу. Наприклад, у статті Олега Кисельовa «Наталя Гаврилова: наукова біографія та бібліографія». Автор статті про Гаврилову акцентує увагу на внутрішніх інтенціях дослідниці, яка працювала в царині релігієзнавчої науки: «З усієї марівської спільноти Наталія була найбільш емпіриком: її мало цікавили теоретико-методологічні проблеми релігієзнавства per se, якщо вони не стосувалися сфери її дослідницького інтересу, а це насамперед емпіричні дослідження релігійності студентів. Базова історична освіта, дисертація з соціології, релігії і диплом кандидата філософських наук – це одна із суперечностей у біографії Наталії, враховуючи те, що вона слабко орієнтувалася саме у філософії». Саме ці слова Олега Кисельова описують Наталію Гаврилову як учену, яка мала стимул досягати нових вершин та працювати на благо української науки та суспільства.

Олександр Бродецький,
кандидат філософських наук,
доцент кафедри культурології, релігієзнавства та теології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

«Релігієзнавчі нариси», №5 (2015)Методологія, тематичний спектр, форми популяризації релігієзнавчої науки в сучасній Україні дуже потребують новаторських підходів, інтенсифікації дослідження мало розроблених тем, комплексного впровадження у фаховий обіг кращих надбань світової релігієзнавчої думки, заохочення творчого пошуку молодих науковців, формування широкої мережі наукових зв’язків та систематичного інформування наукової спільноти й усіх зацікавлених про провідні напрацювання в галузі теоретичних і прикладних знань про релігію. Саме в руслі цих актуальних запитів перебуває редакція щорічника «Релігієзнавчі нариси», який виходить друком завдяки зусиллям згуртованого колективу активістів МГО «Молодіжна асоціація релігієзнавців». Наприкінці 2015 р. побачив світ уже 5-й номер цього справді корисного наукового вісника, потреба в якому визначена самою логікою оптимізації релігієзнавчих студій.

А.В. Белокобыльский,

д.филос.н., профессор,

глава Киевского отделения Украинского института стратегий глобального развития и адаптации

Знакомство со статьями «Релігієзнавчих нарисів» пробудило во мне какие-то ностальгические чувства – я снова погрузился в атмосферу религиоведческих дискуссий, поисков, исследований, которыми была наполнена жизнь факультета философии и религиоведения в довоенном Донецке.

Так было вплоть до уже достаточно далекого 2011 года, когда усилиями МОНа Украины Государственный университет информатики и искусственного интеллекта в городе Донецке, а вместе с ним и наш факультет были показательно разгромлены и уничтожены. Воистину хаос начинается с разрухи в головах. С тех пор прошло 5 лет и, несмотря на то, что начатые исследования в той или иной степени продолжались, а специальность «религиоведение» кое-как продолжала существовать, атмосфера философско-религиоведческого «улья» была безвозвратно потеряна. Именно этой атмосферой дохнуло со страниц «Релігієзнавчих нарисів» – начатые, но так и не законченные споры, череда всевозможных мероприятий, чьи-то инициативы, уместные и не очень, какие-то гуру, их последователи, критики и ниспровергатели – все это угадывается за продуманным и достаточно строго организованным материалом сборника. Интересно, что проблемы, вокруг которых когда-то в Донецке ломалось наибольшее количество копий, остались в центре внимания религиоведов и сегодня. Украинские исследователи религий все так же задаются тремя фундаментальными вопросами: что является предметом религиоведения? Существует ли особая религиоведческая методология, и если да, то в чем ее специфика? Каковы цели и социальные задачи религиоведческих изысканий?

Вікторія Малюська,
кандидат наук з державного управління,
доцент кафедри державного управління і менеджменту
Національної академії державного управління при Президентові України

Рецензія на журнал Молодіжної асоціації релігієзнавців «Релігієзнавчі нариси» № 4 (2013), який присвячений темі «Релігійна освіта: теорія, інститути, практика впровадження».

Релігійне життя є однією із складових суспільства і потребує на якісне та адекватне дослідження, особливо щодо питання релігійної освіти, яке останнім часом викликає значний інтерес серед українських науковців та практиків. Журнал Молодіжної асоціації релігієзнавців «Релігієзнавчі нариси» робить свій внесок у дослідження тенденцій та динаміки розвитку релігійного життя в Україні. Номер четвертий за 2013 рік журналу присвячений питанню релігійної освіти, теорії, інститутам, практиці впровадження. Видання висвітлює ряд питань, які дають можливість окреслити певний стан та тенденції релігійної освіти. Так, у статті професора Ф. Козирєва висвітлено понятійно-категоріальний апарат терміну «релігійна освіта» й представлено комплексне, систематизоване бачення історії та сучасного стану даного суспільного явища. Розділ «Релігійна освіта в Європі» знайомить з практикою релігійної освіти у країнах Європи з точки зору історичного контенту, практики державно-церковних відносин та нормативно-правової бази європейських держав. Розділ, присвячений релігійній освіті конфесій, дає змогу ознайомитися з історичним наповненням та сучасним станом релігійної освіти, виховання та особливостями навчальних закладів духовного спрямування конфесій: католицизму, віри багаї та ісламу.