Ольга Муха про "Релігієзнавчі нариси"

Ольга Муха.

 «РЕЛІГІЄЗНАВЧІ НАРИСИ»: толерантність через знання // Філософська думка, 2013, № 3. – С. 130-132.

 «Релігієзнавчі нариси» – щорічне періодичне видання Молодіжної асоціації релігієзнавців. Асоціація була створена у 2004 р. з метою консолідації молодих дослідників релігії та залучення наукової молоді (молодих вчених, аспірантів та студентів) до всебічного вивчення релігій й міжрелігійного діалогу. Основний формат роботи Асоціації – організація розмаїтих дослідницьких проектів, літніх шкіл, конференцій та співпраця з національними і міжнародними фондами та організаціями.

Розпочинаючи від 2006 р. МАР провела 11 релігієзнавчих шкіл, присвячених проблемам дослідження іудаїзму, католицизму, православ’я, ісламу, вайшнавізму, віри багаї, феноменології релігії, географії релігії, а також релігійної освіти. Школи, присвячені тій чи тій релігійній традиції, мають не меті не тільки поглиблене вивчення віровчення, культової практики та організаційної структури, але й формування толерантного ставлення учасників шкіл. Ці заходи передусім орієнтовані на релігієзнавців, але серед учасників завжди присутні представники інших соціогуманітарних дисциплін (філології, історії, політології, психології, культурології та інш.), що збагачує школи міждисциплінарним дискурсом. За ці роки учасниками шкіл були студенти, аспіранти та молоді вчені з України, Росії, Білорусі та Польщі, які побували як в українських містах (Київ, Донецьк, Львів, Сімферополь, Дніпропетровськ, Чернівці, Умань), так і у Польщі, Туреччині, Ізраїлі, Італії та Ватикані.

Знаковим заходом для МАР є Фестиваль релігійного мистецтва, започаткований у 2004 році. Від 2007-го захід регулярно відбувається у стінах НПУ імені М.П. Драгоманова і надає змогу різними конфесіям презентувати своє мистецтво у вигляді піснеспівів, музики, танців, релігійних картин, скульптур, театральних дійств тощо. Девізом Фестивалю стало гасло «Толерантність через красу».

Окрім того, щороку МАР проводить конференції, семінари тощо, де дослідники релігії можуть представити свої напрацювання, обмінятися думками і досвідом зі своїми колегами. Мабуть, найцікавішими були спільні з Московським релігієзнавчим товариством семінари у Києві, Москві та Мінську. Останній з них дав поштовх нашим білоруським колегам започаткувати в Мінську конференції, які вже стали регулярними й відбуваються раз на два роки. За участю МАР та російських інституцій у Білорусі пройшло вже три конференції: «Релігієзнавство на пострадянському просторі», «Релігія і текст» та «Людина і релігія». Остання конференція тривала у березні 2013 р. та зібрала понад 100 дослідників з пострадянських країн. За мірою представництва та рівнем доповідей ця конференція претендує на статус головного релігієзнавчого майданчика країн СНД та Балтії. Чергова мінська конференція відбуватиметься у 2015-му під назвою «Релігія та/або повсякденність».

Цікавими і важливими для становлення молодої генерації релігієзнавців також були конференції «Феноменологія і релігія», «Українська та польська релігієзнавча думка: історія та сучасний стан», «Релігієзнавство, філософія релігії, теологія» та ін.

Для відображення наукового доробку членів МАР та їхніх колег було засновано журнал «Релігієзнавчі нариси». Перший його випуск побачив світ 2010 року і, публікуючи напрацювання молодих релігіє знавців, мав на меті, перш за все, розвиток релігієзнавства в Україні.

Користуючись нагодою вийти на ширший, аніж професійно зацікавлена аудиторія, контингент читачів, редакційна колегія часопису «Релігієзнавчі нариси» звернулася до максимально наближеної до філософського контексту тематики філософійно-світоглядного характеру, а саме: «Як можливе релігієзнавство сьогодні?». Звичайний випуск «РН» містить сім регулярних рубрик: «Релігієзнавство у Східній Європі», «Теорія та методологія», «Вчення та практика», «Релігія та культура», «Переклад», «Архів», «Новинки літератури». З огляду на формат тематичного блоку «Філософської думки» було обрано ті з рубрик, які яскраво представлятимуть здійснювану Асоціацією та її виданням роботу та максимально відповідатимуть інтересам більш широкої читацької аудиторії «ФД».

Більшість контенту «РН» становлять тексти молодих спеціалістів із різних галузей гуманітарного знання; при підготовці номеру відбувається конструктивна співпраця зі старшими колегами, здебільшого у форматі коментарів та експертних оцінок. Редакційна колегія «РН» зібрала під своїм дахом дуже різних спеціалістів із широкою палітрою зацікавлень: Денис Брильов (ісламознавець та методолог, фахівець з психології релігії); Лариса Владиченко (фахівець із питань державно-конфесійних відносин та діалогічної філософії); Олександра Дзюба (спеціаліст з теорії та методології релігії і теорії релігійного мистецтва); Олег Кисельов (головний редактор «Релігієзнавчих нарисів», фахівець із питань релігійних проблем сучасності та міжконфесійних відносин); Вікторія Кришмарел (спеціаліст із сакрального мистецтва та релігійної етики); Ольга Муха (культуролог, естетик та спеціаліст із методологічних питань, перекладач); Ірина Фенно (фахівець із соціології релігії); Віталій Хромець (спеціаліст із питань релігійної освіти та феноменології релігії).

В укладанні редакційного портфеля ми віддаємо перевагу матеріалам прикладного характеру: результатам польових досліджень, аналізу релігійної та релігієзнавчої ситуації у різних країнах та регіонах, звертаємось до конкретних загальносуспільних, культурологічних та внутрішньодисциплінарних проблем, таких як тематика дисертацій з релігієзнавства або рецензування новинок літератури. При цьому і теоретико-методологічна проблематика не перебуває на периферії нашого журналу.

Редакційна колегія «Релігієзнавчих нарисів» висловлює щиру подяку редакційній колегії «Філософської думки» і Сергію Пролеєву та Юрію Чорноморцю особисто за підтримку ідеї та плідну співпрацю. Сподіваємось, що не лише для обох видань, а й передовсім для читачів це знайомство продовжиться конструктивною та тривалою приязню.

 

 

Олег Кисельов про «Релігієзнавчі нариси»

Олег Кисельов
Новий журнал з релігієзнавства – «Релігієзнавчі нариси» // Філософська думка. − 2012. − № 3. − С. 111-113

Некомерційний і не «ваківський» журнал «Релігієзнавчі нариси» видається Молодіжною громадською організацією «Молодіжна асоціація релігієзнавців» і має на меті заповнити собою нішу часопису «за інтересами» – не заангажованого фінансово, адміністративно, конфесійно та тематично. Видання зареєстроване як щорічне, відтак станом на сьогодні маємо тільки два номери, що вийшли відповідно у 2010 та 2011 рр., хоча починаючи з 2012 року редколегія журналу має намір видавати його двічі на рік.
У чому особливість цього часопису? По-перше, оскільки журнал не входить до переліку фахових видань (що є принциповою позицією редакційної колегії), то, з одного боку, публікація у журналі є безкоштовною (журнал видається за рахунок коштів Молодіжної асоціації релігієзнавців), а з іншого – кількість аспірантів та докторантів, які прагнуть опублікуватися у журналі, наближається до нуля. Останній факт дає можливість і одночасно стимулює редколегію журналу самій вести пошук і запрошувати авторів до публікації, а відтак – формувати змістовне наповнення часопису.
По-друге, «Релігієзнавчі нариси» мають певні сталі рубрики, які переходять із номера у номер. Йдеться, перш за все, про такі рубрики, як «Релігієзнавство у Східній Європі», «Теорія і методологія», «Переклад», «Архів» та «Новинки літератури».
У рубриці «Релігієзнавство у Східній Європі» представлено статті, що розкривають історію, сучасний стан та перспективи розвитку дослідження релігії у країнах Східної Європи. Чому увагу зосереджено саме на цьому регіоні? На нашу думку, постсоціалістичні країни мають спільні проблеми подолання домінування марксистської методології у дослідженні релігій, а відтак, для українських релігієзнавців є вкрай важливим бути обізнаними з тенденціями розвитку релігієзнавчої науки у сусідніх країнах. У перших двох номерах ця рубрика представлена статтями Л. Владиченко про релігієзнавчі інституції України, Г. Гофмана про історію розвитку дослідження релігії у Польщі, С. Карасьової про інституційне оформлення релігієзнавства у Білорусі та П. Костилєва про проблеми релігієзнавчої освіти у Росії. Вже відомо, що у третьому номері міститиметься стаття А. Ніколової про болгарське релігієзнавство, а в наступних номерах – статті про сучасний стан релігієзнавства у Вірменії та Чехії.
У схожому контексті вигідно вирізняється і другий розділ часопису – «Теорія і методологія», в якому йдеться про ретрансляцію та аналіз напрацювань західного релігієзнавства, а також розвиток власної теорії та рефлексію над нею. Рубрика вже представлена статтями О. Сарапіна про проблему сутності релігії у вітчизняному релігієзнавстві; О. Дзюби та В. Хромця про аналіз релігії як системи; С. Капранова щодо проблеми ідентифікації конфуціанства як релігії; О. Кисельова про типологію та класифікацію віри багаї та І. Папаяні про наративний підхід до релігійної ідентичності. У наступному номері планується опублікувати статті Д. Шестопальця про проблему «інсайдер-аутсайдер» у релігієзнавчих дослідженнях та О. Мухи про застосування постмодерністської методології у релігієзнавстві.
Рубрика «Переклад» знайомить читачів журналу із сучасними зарубіжними дослідниками релігії, що, на думку редколегії, має стимулювати вітчизняних релігієзнавців до більш виважених у теоретичному плані студій. Нині рубрика представлена перекладами статті всесвітньо відомого соціолога релігії Р. Старка «Секуляризація – спочивай із миром» та лекції британського релігієзнавця Дж. Кокса «Релігія без Бога: методологічний агностицизм та майбутнє релігієзнавства». Орієнтуючись на те, що переклади можуть бути використані у навчальному процесі, передовсім у підготовці фахівців-релігієзнавців, у третьому номері буде представлена стаття Р. Стадстіла та П. Кабрери про першоджерела у релігієзнавстві. Цією публікацією можна буде послуговуватися при викладанні курсу з методології наукового дослідження не лише релігієзнавцям, але й філософам, культурологам, політологам та студентам інших соціо-гуманітарних спеціальностей.
Рубрика «Архів» актуалізує доробок вітчизняних мислителів минулого і на відміну від попередньої рубрики звертає увагу українських читачів не на сучасну закордонну релігієзнавчу науку, а на вітчизняну традицію осмислення та дослідження релігійних традицій. У випусках часопису, що вже побачили світ, рубрика представлена уривком з книги «Философия религии» М. Боголюбова та першою частиною статті Ф. Орнатського «Изложение и критический разбор взгляда Макса Мюллера на религию, ее происхождение и развитие». У третьому номері журналу публікуватиметься стаття академіка А. Кримського про бабізм і багаїзм.
Ще одна постійна рубрика часопису – «Новинки літератури» – складається із рецензій на нові книги з релігієзнавчої тематики та бібліографії. У часописі вже надруковані рецензії на книги О. Кисельова «Феномен екуменізму в сучасному християнстві», О. Костюка «Релігійний міф: становлення і трансформація», О. Богомолова, С. Данилова та І. Семиволоса «Іслам і політика ідентичностей у Криму», К. Колдуелла «Reflections on the Revolution in Europe: Immigration, Islam and the West», Н. Гаврілової «Современная религиозность. Во что и как верит молодежь Украины», Г. Гофмана «Історія релігієзнавства у Польщі», О. Книша «Islam in Historical Perspective» та М. Столяр «Религия советской цивилизации».
Представлена у часописі бібліографія відображає видані в Україні індивідуальні та колективні монографії і брошури з релігієзнавчої проблематики, а також підручники та посібники зі спеціальних релігієзнавчих дисциплін.
У другому номері «Релігієзнавчих нарисів» також започатковано публікацію переліку дисертаційних робіт з релігієзнавчої проблематики, що cкладається за оголошеннями, поданими у журналах «Науковий світ» та «Бюлетень ВАК України». Редколегія журналу вважає, що ознайомлення із переліком дисертаційних робіт допоможе читачам краще орієнтуватися у тематичних напрямах вітчизняного релігієзнавства.
Окрім зазначених рубрик у перших двох номерах журналу представлені статті, що присвячені Євангелію від Фоми, космологічним уявленням циган та зороастрійців, деяким аспектам історії християнства, іудаїзму та ісламу на території сучасної України, а також окремим аспектам сучасної релігійної ситуації як в Україні, так і в світі.
Читач міг вже помітити, що значна частина статей журналу присвячена не християнству, що значною мірою також є складовою політики редколегії. Останнє пов'язано із тим фактом, що релігієзнавство саме по собі є достатньо християноцентричним – понятійний апарат і значна частина концепцій, класифікацій та типологій мали за відправну точку саме християнство. З іншого ж боку, наука про релігію постала у другій половині ХІХ століття як порівняльне релігієзнавство, звертаючи увагу переважно на нехристиянські релігії. Тому для вироблення валідних релігієзнавчих концепцій та теорій дослідники мають бути обізнані не лише із християнством. Окрім цього, зважаючи, що українське суспільство є поліконфесійним, наукове та експертне співтовариство потребує фахівців із різноманітних релігійних традицій. Відповідаючи на цей академічний запит, редколегія вишукує вже існуючих фахівців з нехристиянських релігій та, публікуючи їхні статті, прагне викликати інтерес у студентів та молодих дослідників до дослідження більш широкої тематичної палітри. Зокрема, у третьому випуску планується опублікувати статтю А. Шабашова про релігійність гагаузів та статтю І. Колесника присвячену дзен-буддизму.
Сподіваємося, що через кілька років читачі журналу «Релігієзнавчі нариси» погодяться, що він заповнив існуючі білі плями українського релігієзнавства.